«РУХ – ЦЕ ЖИТТЯ. НЕ ЗУПИНЯЙСЯ. ІДИ ВПЕРЕД І НЕ ЗДАВАЙСЯ»,- ОЛЬГА РЕПІХОВИЧ

   Згідно з розпорядженням Миколаївської обласної ради від 19 липня 2019 року Репіхович Ольга Семенівна – організатор культурно-мистецького простору світлиці «Вікторія» (місто Новий Буг) нагороджена відзнакою Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня за вагомий особистий внесок у збереження та збагачення культурної спадщини українського народу, популяризацію Миколаївського краю, утвердження ідеалів духовної краси, формування національних цінностей, активну громадську діяльність.

   «Рух – це життя. Не зупиняйся.

   Іди вперед і не здавайся»

   Ольга РЕПІХОВИЧ.

   Репіхович Ольга Семенівна народилася 24 січня 1947 року в мальовничому поліському селі Андрієвичі Житомирської області в селянській багатодітній сім’ї. В 1965 закінчила в цьому ж селі середню школу із золотою медаллю. Потім вступила до Житомирського педагогічного інституту. В 1969 одержала диплом вчителя української мови і літератури.

   У вересні того ж року розпочала трудову діяльність в Покровській середній школі Веселинівського району Миколаївської області. Спочатку працювала вчителем, а потім – організатором позакласної роботи.

   З Новим Бугом пов’язала своє життя в 1971 році. Степовий край для дівчини став таким же рідним, як і Полісся.

   В нашому місті молодій вчительці запропонували перейти на комсомольську роботу. Спочатку була завідуючою шкільним відділом райкому комсомолу, пізніше – викладачем педучилища, завідуючою сектором обліку райкому партії.

   З березня 1985 року працювала в органах виконавчої влади: секретарем райвиконкому, заступником голови районної Ради народних депутатів. З квітня 1992 – секретарем райдержадміністрації.

    Деякий час Ольга Семенівна була головним спеціалістом по кадрах і начальником відділу кадрів у Новобузькій Державній податковій інспекції, керувала відділенням Ощадбанку №3158, працювала помічником-консультантом народного депутата України П.Б. Рябікіна.

   В Новому Бузі О. Репіхович (дівоче прізвище Гаврилюк) знайшла й особисте щастя – одружились з Борисом Олексійовичем, який довго працював головним бухгалтером сільгоспуправління. В сім’ї підростали син і донька.

   З дитячих і юних літ Ольга була старанною у всьому – відмінно навчалась, залюбки займалась громадською роботою, мала здібності лідера. Рано стала самостійною, надіючись лише на свої знання, кмітливість і сили.

   А ще відзначалась великою відповідальністю і допитливістю. Її все цікавило. Так і досі. Ольга Семенівна говорила, що змолоду «…на все життя затямила, що не можна бездумно пливти по життю, треба знати чого ти хочеш, працювати, щоб здійснити задумане – і працювати перш за все над собою».

   Які б посади не займала О. Репіхович, з її приходом у колектив не було сірих буднів. Робота з дітьми і дорослими її однаково захоплювала. Особливо організація різних масових заходів – свят, ювілеїв, концертів й інших. Ольга Семенівна сама писала сценарії, була ведучою на урочистостях.

   Знаючи неспокійну вдачу діяльної оптимістки, творчої особистості, багатьох її друзів і знайомих цікавило, як вона сприйме вихід на пенсію. Адже для більшості це означає закінчення активного життя. Ольга Семенівна зовсім іншої думки – вона вважає пенсійний вік як початок нового життя.

   Адже весь вільний час є змога витрачати на справи, що найбільше припадають до душі. Можна собі дозволити жити для свого задоволення. Щонайперше О. Репіхович планувала відновити активну роботу жіночої громади «Сузір’я», ініціатором створення якої була.

   …В лютому 2006 року сім’ю Репіховичів спіткало велике горе – після тяжкої хвороби пішов з життя 29-річний син Віктор. Біль непоправної втрати не втихає. Ольга Семенівна виливала його у власні поетичні рядки, які без сліз неможливо читати.

   А 12 лютого 2008 року в районній газеті «Вперед» було опубліковане таке повідомлення: «…З власної ідеї й ініціативи лідер жіночої громади «Сузір’я» Ольга Семенівна Репіхович разом зі своїми соратниками обладнала у власному будинку і відкрила для широкого загалу постійно діючу світлицю. Назвала її в честь свого сина, в якого невмолима хвороба забрала молоде життя, – «Вікторією».

   В КІНЦІ 2017 року світлиця відзначала 10-літній ювілей. За цей період «Вікторія» стала осередком творчих людей з істинними почуттями патріотів і оптимістів. Поштовхом до цього була розмова Ольги Семенівни з місцевим художником Володимиром Галущенком. Він більше говорив не про свою творчість, а про те, що в Новому Бузі ще є художники, а виставити картини ніде. В ту мить в О. Репіхович виникла думка відкрити виставкову залу у власній квартирі.

   Так і зробили. 19 грудня 2007 року, день Святого Миколая, стало днем народження світлиці «Вікторія». На першій виставці експонувались 18 картин п’яти художників – Володимира Галущенка, Геннадія Пономаря, Олександра Бібіка і їх учнів – Сергія Дона та Дмитра Савелюка. Світлиця прийняла перших відвідувачів.

   Тільки за п’ять років тут проведено дуже цікаві заходи: виставки «Вишита ікона», «Український рушничок», «Світ фантазії», «Золота голка» і багато інших; презентація книги Н. Гуржій «На струнах літа»; експозиції «Твоє ім’я в світлиці цій живе» (пам’яті Віктора), виставка випалених на дощечках робіт «Їх лики в древі ожили» Сергія Брюханя, який, на жаль, рано пішов з життя, і т.д.

   Надзвичайно яскравими, привабливими були виставки «Супер, 4-А!» і «Джерело юних талантів» (студія «Джерельце», керівник Л.О. Гострик), на яких експонувалось більше 100 дитячих робіт.

   А в 2013 році виставку картин талановитого художника-аматора Олега Гуца «Благодатна щедрість» подивились понад 300 осіб.

   Потім з’явився новий творчий проект світлиці «Кольорові зустрічі» – це зустрічі з цікавими, духовно багатими людьми. Вони кожному несуть радість, позитивні емоції, натхнення, збільшують у світі добро.

   Навколо господарки світлиці згуртувались добродійні організатори кожного заходу. Вони – справжні патріоти України, все роблять на благо своєї нації.

   Позитивний резонанс викликала виставка «Пелагеївська святиня», присвячена перлині – унікальній церкві, що є окрасою району. На ній були представлені картини, світлини, книги самодіяльних митців Новобузького краю, серед яких В. Швець, Т. Решетник, В. Король.

    Найпершими помічниками Ольги Семенівни стали педагоги Валентина Корнафель, Ніла Пономар, Марія Долгокерова, Володимир Галущенко. Та хіба всіх перелічиш?

   Двері світлиці завжди гостинно відкриті для юних талантів. Тут регулярно виставляють дитячі роботи, підтримують майстрів з шкіл. Робота «Вікторії» спрямована на зміцнення зв’язків поколінь, щоб кращі традиції множились, робили наше щоденне життя яскравішим, духовно багатшим, наповненим позитивними емоціями. Масові заходи відвідують і студенти.

   За перші десять років у світлиці проведено 42 виставки, на яких 143 автори експонували майже 3200 творчих робіт, серед яких більше 200 картин, 50 графічних мініатюр, понад 500 дитячих малюнків, майже 600 вишивок, 300 фотосвітлин. Пройшло 55 «Кольорових зустрічей» і презентацій книг місцевих авторів. На заходах загалом побувало майже сім тисяч чоловік, а на окремих – понад 500 відвідувачів.

   Ольга Семенівна для новобузьців (вони давно для неї стали рідними, адже в районі працює майже півстоліття), відкрила нові таланти, дала їм широку дорогу. Кожен бажаючий може познайомитись з набутками майстрів, помилуватись неповторною красою.

   У світлиці є книга відгуків, у яку вписали свої захоплюючі враження від побаченого у «Вікторії». Тут побували не лише новобузьці, а й гості району, навіть зарубіжні численні відвідувачі. Наприклад, сім’я Піперопуло з Греції адресувала художнику Олегу Гуцу слова «Запам’ятаємо Вас назавжди». С. Іванов світлицю «Вікторія» назвав красою і гордістю Новобужжя. Недавно світлицю відвідали народні депутати України попереднього скликання Ігор Бриченко та Андрій Вадатурський. Вони високо оцінили роботу, яка тут проводиться: «Зворушливо! Гідно!».

   Багато заходів у світлиці було проведено у співпраці з громадськими організаціями «Просвіта», «Благодійний фонд імені С. Черкасенка», «Єдина родина Новобузького району» та жіночою громадою «Сузір’я».

   Корисну і потрібну справу робить О.С. Репіхович, з кожним роком все більше новобузьців вводить у світ прекрасного. Громадську роботу активістки відзначено грамотами і подяками обласних органів влади, райдержадміністрації та райради за вагомий особистий внесок у збереження і розвиток духовних та історичних надбань культури району, сприяння вихованню патріотизму у молоді.

   Світлиця «Вікторія» – це постійно діючий центр культурного життя району, який об’єднує творчий бомонд Приінгульського краю – таке визначення місцевого поета і майстра пензля Анатолія Кислого.

   При підтримці журналістів в районній газеті «Вперед» була започаткована тематична сторінка «Світлиця», де розповідалось майже про всі заходи, авторів картин, книг, вишивок, інших виробів.

   О. Репіхович – член Національної спілки журналістів України. Вона пише в районну газету про людей, які цього заслуговують, порушує проблемні питання. Всім читачам подобаються її глибокі змістовні вірші.

   В 2015 році вийшла збірка поетичних творів Ольги Семенівни «Житній сніп». Автор «слова в рядки рифмує, з рядків плете мережки, вкладає душу в них, любов і доброту, і вистилає добрим людям стежки». У «Слові до читача» О. Репіхович пише: «Я буду рада, коли Вам забажається розгорнути кожну горстку, «розтерти» на долоні кожен «колосок», знайти там зернятка, в які автор вмістив весь спектр емоцій і почуттів, властивих кожній людині, – захоплення, сум, радість, горе, щастя, оптимізм, віра, надія, любов та ще велику жменю інших, пережитих автором».

   Як і в світлиці, в Ольги Семенівни з роками іскра творчості не гасне. Все, що виходить з-під пера О. Репіхович, читається на одному диханні, із захопленням. До її віршів хочеться повертатись знову і знову. І щоразу вони хвилюють, викликаючи роздуми про життя.

   Громадська діяльність цієї жінки багатогранна. О. Репіхович також є співавтором книги про історію села Андрієвичі, яку видала творча група небайдужих земляків. З ними вона підтримує міцні зв’язки.

   А хто в Новому Бузі та і в багатьох селах району не слухав виступів ансамблю «Веселинка», який надихає Ольга Семенівна? Його учасник зачаровують слухачів українськими піснями, постійно поповнюють свій репертуар.

   Це ж саме можна сказати і про ансамбль «Квінта-віта», до якого ввійшли викладачі педколеджу. Він несе піднесений настрій, позитив.

   Успіх у жителів міста мають «Свята для душі», які Ольга Семенівна влаштовує у парку ветеранів. Тут люди поважного віку зустрічаються, спілкуються, показують свої таланти. Взамін одержують заряд бадьорості. Недаремно ж всі сходяться на єдиній думці – свята продовжують життя старшому поколінню.

   Під керівництвом активістки поновлено роботу Шевченківського клубу при центральній районній бібліотеці. Йде збір матеріалів для другого випуску альманаху (після довгої перерви) «Новобузька моя сторона».

   А ще ж в Ольги Семенівни є й домашні клопоти. Вона – любляча дружина, мама і бабуся. Турбується про сім’ю донечки Тані, багато тепла віддає внуку Климу. Була опікуном племіннику Саші після трагічної загибелі мами.

   У вірші О. Репіхович є такі прекрасні рядки:

 

Достойні поваги, пошани і слави

Прості наші люди – новобужани.

Пишається ними наша «Світлиця»

І кожному гостю рада. Й гордиться.

Як їх не хвалити?! Як їх не вітати?!

Любов до Вкраїни живе в кожній хаті.

    Діяльність «Вікторії» засвідчує, що в районі розмаїття талантів, тут розквітають творчі суцвіття. Новобузьці бережуть український дух, примножують славу свого народу. Всі експонати, які були представлені у світлиці, мов би «дихають» любов’ю до рідної Вітчизни, вчать ще більше цінувати її національні надбання.

   За те, що господарка світлиці вводить усіх, хто побував тут, у світ прекрасного, робить їх будні радіснішими, їй сердечно вдячні гості «Вікторії».

   Результати роботи світлиці плідні, та в О. Репіхович і її добровільних енергійних помічників визрівають нові плани і заходи. Безсумнівно, їх втілять у життя і вони, як завжди, запам’ятаються не лише жителям району. За це Ольга Семенівна має шану і повагу від людей, що є для неї найвищою нагородою.

   Вона з тих, кому спокій лише сниться. Навіть у час спекотного літа не знає відпочинку. Залюбки працює з дітками у міській «Казці», яку називають Країною чудес. П’ятий рік влаштовує для школярів захоплюючі змагання «Новобузькі силачі», конкурси, ігри. Сама дбає і про скромні призи.

   Світлиця – як цілюще невичерпне джерело. Хто ще не бував тут, нехай пошкодує. А краще – прийде сюди і побачить усе на власні очі.

   Від усіх шанувальників вітаємо Ольгу Семенівну з високою відзнакою обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня.

   Залишається побажати їй міцного здоров’я, оптимізму, незгасаючої енергії, здійснення нових творчих задумів, які діяльність світлиці зроблять ще плодотворнішою.

   Надія Гуржій,

   поетеса, автор збірок патріотично-ліричних віршів, активістка світлиці «Вікторія».

   Світлана Верлан,

   член Національної спілки журналістів України.