"ДІМ БЕРНАРДИ АЛЬБИ". ДОПРЕМ`ЄРНА БЕСІДА ІЗ РЕЖИСЕРОМ-ПОСТАНОВНИКОМ ЄВГЕНОМ ТИЩУКОМ

18 жовтня 2019 року на великій сцені Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру відбудеться прем’єра вистави за п’єсою Федеріко Гарсіа Лорки «Дім Бернарди Альби», режисером-постановником якої є Євген Тищук, головний режисер Мукачівського драматичного театру. Оскільки виставу було підготовано ще влітку і пан Євген мешкаєне у Миколаєві, нам вдалося поспілкуватися з ним у телефонному режимі ідізнатись подробиці роботи над новою виставою

.- Пане Євгене, доброго дня дякуємо, що у щільному графіку Ви знайшли час поспілкуватися з нашим виданням. Перш за все, хотілося б нагадати нашим читачам,коли зав’язалася дружба двох колективів - Мукачівського драматичного театру (до 2017-го Закарпатський державний російський драматичний театр) і Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру. По-друге, як виникла ідея поставити «Дім Бернарди Альби»саме у Миколаєві?

- Наше знайомство з Миколаєвом відбулося три роки тому на фестивалі«Homo Ludens». Тоді ми приїхали з двома роботами: виставами «ЕдітПіаф» та «Украдене щастя». Колектив Закарпатського театру був відзначений спеціальним дипломом за яскраве втілення ідеї фестивалю. Крім того, у номінації «Краща жіноча роль» дипломотримала Вероніка Тищук - актриса нашого театру, за роль Едіт у виставі «ЕдітПіаф». Це було рішення професійного іальтернативного журі фестивалю. Тобто, думки двох журі співпали. Ось так відбулося наше знайомство з Миколаївським театром і Артемом Свистуном. Після того, як АртемОлександрович дізнався, що у нашому театрі є такий ексклюзив – театральнабіомеханіка Всеволода Мейєрхольда, а наш театр працює за цією системою і ведуться майстер-класи, він запросивмене взяти участь у Міжнародній літнійтеатральній школі «Театрон», яка щороку проводиться на базі Миколаївського російського театру, у якостіпедагога, провести майстер-класи.Потім ми домовилися про співробітництво. Йшла мова про перспективу випробування методу театральноїбіомеханіки акторами Миколаївськогоакадемічного художнього російськогодраматичного театру. Так з’явилась ідеяпоставити виставу «Дім БернардиАльби» на миколаївській сцені. І цього року це було реалізовано.

- Євгене Віталійовичу, працюючи у Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі Ви добре познайомилися з акторами. Кого з нихВам сьогодні хотілося б відзначитиособливо? З ким Вам було працювати більш зручно у репетиційнийперіод?

-Я хочу сказати, що метод театральної біомеханіки ґрунтується на тому, щовсі актори працюють в ансамблі і чіткійрежисерській партитурі. Тому тут виділити когось з акторів не виходить. Вистава будується за законами музики, ідраматургія лунає немов оркестр. Актори працюють, так би мовити, як драматургічний оркестр. Тому вони всі «звучать». Я працював з двома групами актрис, і всі вони, не зважаючи на різну вікову категорію, достатньо підготовлені, високопрофесійні і сповнені бажання працювати. Починаючи від двадцятирічної Анни Бабенко і закінчуючи заслуженою артисткою УкраїниСталіною Василівною Лагошняк.

- Пане Євгене, чи все з того, щоВами було заплановано як режисером, вдалося реалізувати? Чи хотілося б іще щось привнести?

- Як мені здається, вийшло все. Практично відсотків на 90. Зрозуміло, що мивідійшли від сценографії тієї, якої б хотілося. Ми її дещо спростили. Але, явважаю, що навіть від цього театр навпаки виграв. Тому що крупним планомпоказаний актор. Вся дія будується виключно на акторові, режисерській партитурі і метафорах. І саме головне – наФедеріко Гарсіа Лорці – авторові п’єси.Це в основі. І це добре. Ми не ховаємоактора за декораціями. У даному випадку допомагають образи.

- Євгене Віталійовичу, які сьогодні у Вас творчі плани? І чи варторозраховувати вибагливому миколаївському театральному глядачеві на вистави у Вашійпостановці? І зокрема у Миколаївському академічному художньому російському драматичному театрі?

- Так, Ви знаєте, Павле, у нас з Артемом Олександровичем і артистами Миколаївського академічного художньогоросійського драматичного театру з’явилося обопільне палке бажання продовжити наше співробітництво. ДоМиколаєва я приїхав з Мукачівськимдрамтеатром на фестиваль «Homo Lu-dens», залишився на прем’єру «ДомуБернарди Альби». Звісно, поспілкуюсьз Артемом Олександровичем про майбутні творчі перспективи: зараз готуюдостатньо велику кількість пропозиційщодо вистав, постановку яких я хотів биреалізувати у Миколаївському академічному художньому російському дра-матичному театрі.

- Пане Євгене, дякую Вам за інтерв’ю.